Для батьків

 

Поради батькам учнів початкових класів.

Батьки, які практично зразу надають дітям повну самостійність у приготуванні завдань, так само не праві, як і ті, хто надмірно опікує дітей.

«Уроки задані тобі, а не мені!» — таке байдуже ставлення батьків до важливих для школяра справ викликає у дітей образу, через що страждає якість виконуваних завдань.

«Ну, що нам сьогодні задано?» (При цьому батьки розкривають підручники й зошити.) — Така позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, упевненість, що все буде зроблено і без особистих зусиль.

Що ж слід, а чого не слід робити батькам у процесі спільного приготування уроків? Як привчити дитину до самостійного виконання домашніх завдань?

 

1. Перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має бути розташоване спереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих предметів.

 

2. Уточніть розпорядок дня, визначте разом із дитиною час, коли вона сяде за виконання завдання. Ні в якому разі не можна відкладати все на вечір.

 

3. Сплануйте разом із дитиною послідовність приготування уроків і спробуйте заздалегідь визначити, скільки часу їй знадобиться для виконання кожного завдання. Спершу краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, — це допоможе їй зосередитися і включитися в роботу на емоційному піднесенні. Потім — найскладніше, доки вона ще не стомилася. Творчі роботи (малювання, ліплення, виконання поробок тощо) краще залишити на закінчення — їх не варто обмежувати в часі. На завершальному етапі початкової школи безперервне виконання домашнього завдання має складати— 30 — 40 хвилин. Потім дитині необхідна перерва 5—10 хвилин, під час якої бажано трохи порухатися. Перед початком виконання будь-якого завдання запитайте у дитини: «Як ти гадаєш, скільки хвилин тобі знадобиться, щоб його виконати?». Поставте перед дитиною годинник і після закінчення роботи обов’язково зверніть її увагу на те, скільки часу витрачено насправді. Це сприяє вихованню організованості й формує “відчуття часу”.

 

4. Контролюйте виконання наміченого разом із дитиною плану роботи. Підвищена розсіяність уваги природна для молодшого шкільного віку. Подолати її дитині має допомогти дорослий. Навички роботи, придбані в перші роки навчання, залишаються на все життя. Звичка працювати чітко й організовано допоможе вашій дитині впоратися з великими навантаженнями, які чекають на неї в середній та старшій школі. Від самого початку дитина має знати, що на робочому місці працюють, а граються, малюють, їдять цукерки — в іншому місці. Якщо ви бачите, що дитина грається з машинкою на зошиті, і відчуваєте, що вона втомилася, краще дайте їй додаткову перерву. Не допускайте «розтягування» домашнього завдання за рахунок виконання інших «справ», які дитина знаходить для себе сама, не виходячи з-за столу. Намагайтеся відділити одне від іншого. Якщо це вдасться вам, у дитини з часом сформується умовний рефлекс — робоче місце викликатиме в неї стан мобілізації й працездатності.

 

5. Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулася з нездоланними труднощами. Не слід підміняти діяльність дитини своєю. Навчання — це праця, воно вимагає зусиль і напруження, дитина повинна вчитися самостійно долати труднощі. Однак, якщо на даному етапі трудність для неї нездоланна, обов’язково допоможіть! Інакше досвід неуспіху може закріпитися й призвести до явища, яке психологи називають «вивченою безпорадністю». Якщо тривалі зусилля не успішні, людина перестає вірити в свої сили, стає пасивною й безініціативною. Але якщо дитина старається і не може впоратись із завданням, треба вміти відрізнити цей випадок від ситуацій, коли вона зловживає вашою допомогою і звертається до вас через будь-яку дрібницю. Ви можете поставити їй умову: «Спробуй виконати завдання сам, а два найскладніші запитання ми з тобою розглянемо разом».

 

6. Надавайте дитині емоційну підтримку. Школа ставить перед дитиною серйозні вимоги, протягом дня дитина має велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Завдання дорослого — «бути поруч», разом із дитиною радіти її успіхам і переживати її невдачі та труднощі. Низький бал — серйозне покарання для дитини. Дуже важливо батькам (бабусям і дідусям) і самим дітям усвідомити, що двійка – це – прикро, але не смертельно. Шкільні оцінки дуже часто оцінюють не нас самих і навіть не наші знання, а по суті – наше вміння відповідати на запити освітньої системи. Кожен із вас знає не одну історію про те, як трієчники і двієчники вашого класу ставали успішними і відомими людьми в своїй професії. Отож двійка говорить про те, що дитині важко сприймати щось із шкільних вимог. І найкраще, якщо вдасться розібратися, що саме дитині дається важко і допомогти їй в цьому. Потрібно аналізувати помилки й виправляти їх, а не карати. Дозволяйте дитині помилятися, але привчіть її визнавати свої помилки. Це стане можливим лише в тому випадку, коли ви самі, батьки, будете визнавати і свої помилки. Це просто, якщо ми усвідомимо, що наші помилки – це не ми самі, а лише прикрий випадок, невдача, провал-лише маленька частина нашого життя. Але не сама людина взагалі.
7. Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте переробляти погано виконану роботу. Можна запропонувати перевірити її й виправити помилки, але переписувати не слід. Повторне виконання вже зробленого завдання дитина сприймає як безглузду, нудну справу. Вона відбиває охоту вчитися, позбавляє віри в свої сили.

 

8. Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у виконанні завдань можна буде згодом замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч із дитиною не впродовж усього часу виконання домашнього завдання, а лише кілька перших хвилин, підходячи до неї на деякий час під час роботи. До кінця початкової школи дитина має навчитися робити домашнє завдання самостійно, показуючи батькам лише готовий результат. Незмінними мають залишитися тільки інтерес та увага до життя вашого маленького школярика!

 

Як готувати домашні завдання

(батьківські настанови дітям)

 

1. Уважно слухай, відповідай на запитання.
2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
4. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
6. Між виконаннями різних завдань роби перерви.
7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.
8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова – найважливіші в кожному абзаці).
9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.
10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал.
11. Складай план усної відповіді.
12. Перевіряй себе.

 

Бажаю успіху. Цінуйте, любіть і поважайте своїх дітей.

 

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

 

1. Пам’ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

 

2. Забезпечити її фізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає телефони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів і сусідів.

 

3. Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

 

4. Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей.

 

5. Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.

 

6. Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особливості.

 

7. Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

 

8. Залучати дитину до створення сімейних правил.